Центр медіації та менеджмент врегулювання конфліктів

У світовій та європейській практиці при врегулюванні конфліктів (спорів) широкого застосування набув інститут медіації, який надає можливість обирати досудові і позасудові способи вирішення конфліктів (спорів) при збереженні можливості звернення до суду для  їх вирішення.

Так, 21 травня 2008 року Європейським Союзом було прийнято Директиву 2008/52/ЕС Європейського Парламенту та Ради ЄС, метою якої є спрощення доступу до методів альтернативного врегулювання спорів і сприяння мирному вирішенню спорів через стимулювання використання медіації та забезпечення збалансованих взаємовідносин між медіацією й судовим провадженням.

07 серпня 2019 року Міністром юстиції України було підписано від імені України Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про Міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації (Сінгапурська конвенція про медіацію). З метою ратифікації та імплементації вказаної Конвенції Україні необхідно прийняти спеціальний закон, який визначатиме основні положення, зокрема, щодо сфери застосування медіації, процедури її проведення та статусу медіаторів.

Ще донедавна законодавством України процедура медіації була неврегульованою, однак практика вирішення конфліктів (спорів) шляхом медіації поступово збільшується. Ситуація була змінена 16 листопада 2021 року, коли було прийнято Закон України «Про медіацію» (далі — Закон). Разом з тим, 15 грудня 2021 року Закон набрав чинності, у відповідності до положень Прикінцевих та перехідних положень. Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Відтак, Законом закріплюються правові засади та порядок проведення медіації в Україні. Зокрема, визначено, що медіація – це позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Водночас, медіатор — спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію.

Передбачається, що процедура медіації поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим). Детальніше щодо положень Закону.